досвід роботи

                          Майстрами не народжуються,

                                                             ними стають.                          

                                                                 Платон

Відмінною рисою сучасної освіти є наголос на толерантному ставленні в навчальному процесі до особистості учня. Основні положення особистісно-орієнтованого навчання спрямовані на кардинальну зміну домінуючих «векторів педагогіки»: від навчання як суворо регламентованого підходу до учня - до виду процесу набуття знань як індивідуальної діяльності школяра. Розв'язати їх на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної освіти може лише широке впровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів дітей. Важливе місце серед них відводиться активним методикам, використання яких є актуальним через їх вплив на сприйняття в навчальному процесі.

Нові педагогічні технології, використання яких потребує особистісно-орієнтований підхід, забезпечать діалог з класом, стимулюватимуть особистісне ставлення школярів до роботи, котру вони виконують.

Структурна побудова заняття на основі інтерактивних методик змінює саму суть навчального процесу, занурюючи його у спілкування, де ролі вчителя й учня перебувають у відповідній рівновазі: обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду.

Використання технологій інтерактивного навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання. Кожний педагог має пам'ятати, що те, як він навчає, так само важливо, як і чого він навчає. Спілкуючись у класі, учні постійно спостерігають за ставленням до них. Не слід думати, що діти сприйматимуть готові цінності та істини впродовж усього навчання в школі, а потім у дорослому віці раптом почнуть робити вибір.

Середовище, у якому учні перебувають та навчаються, повинно сприяти розвитку самостійності і незалежності мислення, тобто активності, а не слухняності. Одним із способів формування навичок прийняття рішень та готовності впроваджувати в житті є надання школярам можливостей приймати їх у повсякденній практиці. Для цього необхідно готувати відповідні матеріали, визначати вибір видів та способів діяльності, підходи до розв'язання проблем, що робить продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває свою інтелектуальну можливість і успішність.  У перспективному баченні інтерактивного навчання важливим є не те, як багато діти знають, а як багато вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями. Дещо змінивши слова великого китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

 Те, що я чую, бачу й обговорюю -  я    

                                              починаю розуміти.

А коли я чую, бачу, обговорюю й роблю -

                                                  я набуваю знань і навичок.

Коли ж я передаю знання іншим — я стаю

майстром.

      Філологічний профіль навчання передбачає розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. Навчати дітей потрібно так, щоб зберегти в кожному творче начало і розвинути його. Це значною мірою залежить від учителя. По-перше, він сам повинен бути творчим, мати власну думку, постійно підвищувати свою ерудицію, по-друге, осмислювати літературу з позицій загальнолюдського, вічного нетлінного.

     Щоб викликати зацікавлення дітей до предмету на своїх уроках поєдную розповідь, бесіду, лекцію з дискусією, самостійною роботою, ніколи не подаю дітям готові істини, а спонукаю їх мислити, самостійно розв’язувати проблеми, висловлювати власну думку. Створюю ситуації успіху задля зростання учнівської самооцінки, прагну, щоб діти відчули себе в ролі дослідників, яким під силу розв’язати поставлене завдання.

      «Круглі столи», ігрові дебати, мозкові штурми, прес-конференції, уроки захисту знань та уроки-дослідження допомагають створити ситуації невимушеного спілкування, умови для міжособистісного діалогу.

      Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах навчання . з усіх видів творчих робіт учнів виділяю твори-есе. Цей різновид творів трактує літературні, філософські та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Тому дітям пропоную такі теми письмових робіт: «Усмішка бабиного літа», «Криниця мого дитинства», «Танок осінніх днів». Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світогляду дітей.

     Особливий інтерес в учнів викликають уроки ерудиції. На них діти демонструють свій інтелект, свій розвиток. Тематика таких уроків може бути різна. Наприклад, «Фразеологізми». Діти наводять численні приклади фразеологізмів, аналізують їх структуру, походження, складають свій словничок фразеологізмів, який будуть використовувати у творчих роботах чи просто у життєвих ситуаціях.

     Особливий вплив на формування духовного світу дитини має екранізація літературного твору. Вивчивши літературний твір, за  яким здійснена екранізація, при першій нагоді переглядаємо твір. Діти на власні очі бачать, що літературний  твір, потрапляючи на екран, знаходить немовби друге життя. Учні переконуються, що екранізація є новим прочитанням літературного твору, новим його трактуванням. Вони порівнюють свої уявлення про образи з тими, які пропонує режисер, сперечаються чи погоджуються з авторами екранізації, розмірковують, формують в собі естетичні смаки. Одним із видів творчих робіт у цьому випадку є складання сценарію для екранізації літературного твору. Це спонукає учнів до активної розумової діяльності, сприяє розвитку творчих здібностей.

     Щоб внести проблемність у процес пізнання нового матеріалу під час вивчення української мови та літератури, використовую пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру. Така робота дає змогу підвищити пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання,самостійність. Під час виконання таких завдань діти вчаться бути уважними, виділяти головне, зіставляти, порівнювати, робити власні висновки, добирати потрібні вислови.

    Своїм завданням вважаю необхідним допомогти учням знайти особистісний сенс твору, пам’ятаючи, що у кожного читача є власне право і власна можливість осмислити чи переосмислити сказане автором, тому особливе місце на моїх уроках посідають інтерактивні форми роботи з учнями, зокрема «точка зору», «я так думаю», що спонукають до створення власних думок.

     Я переконана, що домашні завдання теж повинні спонукати учнів до роздумів, до самостійної роботи з текстом та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому пропоную учням підібрати питання для інтерв’ю з письменником, підготувати завдання до літературної вікторини, літературного диктанту тощо.

     Крім того, у моїй методичній скарбниці є і такі інтерактивні прийоми, як «інтелектуальна розминка», «мозковий штурм», «мікрофон», «гронування», «творчий диктант», «сенкан», «павутинка дискусії», «спільне опитування » та інші.

     Я глибоко переконана: сучасний вчитель-словесник не може стояти на місці, адже сьогодні, як ніколи раніше, дітей потрібно вчити бути читачами. Вчитель має допомогти дітям опанувати зміст художніх творів, осягнути їх естетичну вартість, сприяти самостійному виробленню ними висновків, важливих для формування особистості. Головне -  не залишати дитину байдужою, будити її думки, почуття, намагатися створювати такі умови, коли кожен захоче висловитись, а ще краще – коли блищатимуть очі, червонітимуть щоки від захоплення чи то думками і вчинками героїв, чи то власними.

     Пріоритетним завданням освіти України у новому тисячолітті є така організація процесу набуття знань, яка б сприяла розвитку особистості учня, становленню його творчого потенціалу. Тому велику роль у цьому відіграє українська мова та література, покликана не тільки давати знання, але й різнобічно виховувати і розвивати особистість.

 Майстрами не народжуються,

                                                             ними стають.                          

                                                                 Платон

Відмінною рисою сучасної освіти є наголос на толерантному ставленні в навчальному процесі до особистості учня. Основні положення особистісно-орієнтованого навчання спрямовані на кардинальну зміну домінуючих «векторів педагогіки»: від навчання як суворо регламентованого підходу до учня - до виду процесу набуття знань як індивідуальної діяльності школяра. Розв'язати їх на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної освіти може лише широке впровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів дітей. Важливе місце серед них відводиться активним методикам, використання яких є актуальним через їх вплив на сприйняття в навчальному процесі.

Нові педагогічні технології, використання яких потребує особистісно-орієнтований підхід, забезпечать діалог з класом, стимулюватимуть особистісне ставлення школярів до роботи, котру вони виконують.

Структурна побудова заняття на основі інтерактивних методик змінює саму суть навчального процесу, занурюючи його у спілкування, де ролі вчителя й учня перебувають у відповідній рівновазі: обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду.

Використання технологій інтерактивного навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання. Кожний педагог має пам'ятати, що те, як він навчає, так само важливо, як і чого він навчає. Спілкуючись у класі, учні постійно спостерігають за ставленням до них. Не слід думати, що діти сприйматимуть готові цінності та істини впродовж усього навчання в школі, а потім у дорослому віці раптом почнуть робити вибір.

Середовище, у якому учні перебувають та навчаються, повинно сприяти розвитку самостійності і незалежності мислення, тобто активності, а не слухняності. Одним із способів формування навичок прийняття рішень та готовності впроваджувати в житті є надання школярам можливостей приймати їх у повсякденній практиці. Для цього необхідно готувати відповідні матеріали, визначати вибір видів та способів діяльності, підходи до розв'язання проблем, що робить продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває свою інтелектуальну можливість і успішність.  У перспективному баченні інтерактивного навчання важливим є не те, як багато діти знають, а як багато вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями. Дещо змінивши слова великого китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

 Те, що я чую, бачу й обговорю -  я    

                                              починаю розуміти.

А коли я чую, бачу, обговорюю й роблю -

                                                  я набуваю знань і навичок.

Коли ж я передаю знання іншим — я стаю

майстром.

      Філологічний профіль навчання передбачає розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. Навчати дітей потрібно так, щоб зберегти в кожному творче начало і розвинути його. Це значною мірою залежить від учителя. По-перше, він сам повинен бути творчим, мати власну думку, постійно підвищувати свою ерудицію, по-друге, осмислювати літературу з позицій загальнолюдського, вічного нетлінного.

     Щоб викликати зацікавлення дітей до предмету на своїх уроках поєдную розповідь, бесіду, лекцію з дискусією, самостійною роботою, ніколи не подаю дітям готові істини, а спонукаю їх мислити, самостійно розв’язувати проблеми, висловлювати власну думку. Створюю ситуації успіху задля зростання учнівської самооцінки, прагну, щоб діти відчули себе в ролі дослідників, яким під силу розв’язати поставлене завдання.

      «Круглі столи», ігрові дебати, мозкові штурми, прес-конференції, уроки захисту знань та уроки-дослідження допомагають створити ситуації невимушеного спілкування, умови для міжособистісного діалогу.

      Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах навчання . з усіх видів творчих робіт учнів виділяю твори-есе. Цей різновид творів трактує літературні, філософські та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Тому дітям пропоную такі теми письмових робіт: «Усмішка бабиного літа», «Криниця мого дитинства», «Танок осінніх днів». Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світогляду дітей.

     Особливий інтерес в учнів викликають уроки ерудиції. На них діти демонструють свій інтелект, свій розвиток. Тематика таких уроків може бути різна. Наприклад, «Фразеологізми». Діти наводять численні приклади фразеологізмів, аналізують їх структуру, походження, складають свій словничок фразеологізмів, який будуть використовувати у творчих роботах чи просто у життєвих ситуаціях.

     Особливий вплив на формування духовного світу дитини має екранізація літературного твору. Вивчивши літературний твір, за  яким здійснена екранізація, при першій нагоді переглядаємо твір. Діти на власні очі бачать, що літературний  твір, потрапляючи на екран, знаходить немовби друге життя. Учні переконуються, що екранізація є новим прочитанням літературного твору, новим його трактуванням. Вони порівнюють свої уявлення про образи з тими, які пропонує режисер, сперечаються чи погоджуються з авторами екранізації, розмірковують, формують в собі естетичні смаки. Одним із видів творчих робіт у цьому випадку є складання сценарію для екранізації літературного твору. Це спонукає учнів до активної розумової діяльності, сприяє розвитку творчих здібностей.

     Щоб внести проблемність у процес пізнання нового матеріалу під час вивчення української мови та літератури, використовую пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру. Така робота дає змогу підвищити пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання,самостійність. Під час виконання таких завдань діти вчаться бути уважними, виділяти головне, зіставляти, порівнювати, робити власні висновки, добирати потрібні вислови.

    Своїм завданням вважаю необхідним допомогти учням знайти особистісний сенс твору, пам’ятаючи, що у кожного читача є власне право і власна можливість осмислити чи переосмислити сказане автором, тому особливе місце на моїх уроках посідають інтерактивні форми роботи з учнями, зокрема «точка зору», «я так думаю», що спонукають до створення власних думок.

     Я переконана, що домашні завдання теж повинні спонукати учнів до роздумів, до самостійної роботи з текстом та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому пропоную учням підібрати питання для інтерв’ю з письменником, підготувати завдання до літературної вікторини, літературного диктанту тощо.

     Крім того, у моїй методичній скарбниці є і такі інтерактивні прийоми, як «інтелектуальна розминка», «мозковий штурм», «мікрофон», «гронування», «творчий диктант», «сенкан», «павутинка дискусії», «спільне опитування » та інші.

     Я глибоко переконана: сучасний вчитель-словесник не може стояти на місці, адже сьогодні, як ніколи раніше, дітей потрібно вчити бути читачами. Вчитель має допомогти дітям опанувати зміст художніх творів, осягнути їх естетичну вартість, сприяти самостійному виробленню ними висновків, важливих для формування особистості. Головне -  не залишати дитину байдужою, будити її думки, почуття, намагатися створювати такі умови, коли кожен захоче висловитись, а ще краще – коли блищатимуть очі, червонітимуть щоки від захоплення чи то думками і вчинками героїв, чи то власними.

     Пріоритетним завданням освіти України у новому тисячолітті є така організація процесу набуття знань, яка б сприяла розвитку особистості учня, становленню його творчого потенціалу. Тому велику роль у цьому відіграє українська мова та література, покликана не тільки давати знання, але й різнобічно виховувати і розвивати особистість.

Майстрами не народжуються,

                                                             ними стають.                          

                                                                 Платон

Відмінною рисою сучасної освіти є наголос на толерантному ставленні в навчальному процесі до особистості учня. Основні положення особистісно-орієнтованого навчання спрямовані на кардинальну зміну домінуючих «векторів педагогіки»: від навчання як суворо регламентованого підходу до учня - до виду процесу набуття знань як індивідуальної діяльності школяра. Розв'язати їх на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної освіти може лише широке впровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей та нахилів дітей. Важливе місце серед них відводиться активним методикам, використання яких є актуальним через їх вплив на сприйняття в навчальному процесі.

Нові педагогічні технології, використання яких потребує особистісно-орієнтований підхід, забезпечать діалог з класом, стимулюватимуть особистісне ставлення школярів до роботи, котру вони виконують.

Структурна побудова заняття на основі інтерактивних методик змінює саму суть навчального процесу, занурюючи його у спілкування, де ролі вчителя й учня перебувають у відповідній рівновазі: обидва працюють для того, щоб навчатися, ділитися своїми знаннями, досягненнями свого життєвого досвіду.

Використання технологій інтерактивного навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної розумової діяльності. Однією з багатьох пріоритетних цілей, які вона реалізує, є створення комфортних умов навчання. Кожний педагог має пам'ятати, що те, як він навчає, так само важливо, як і чого він навчає. Спілкуючись у класі, учні постійно спостерігають за ставленням до них. Не слід думати, що діти сприйматимуть готові цінності та істини впродовж усього навчання в школі, а потім у дорослому віці раптом почнуть робити вибір.

Середовище, у якому учні перебувають та навчаються, повинно сприяти розвитку самостійності і незалежності мислення, тобто активності, а не слухняності. Одним із способів формування навичок прийняття рішень та готовності впроваджувати в житті є надання школярам можливостей приймати їх у повсякденній практиці. Для цього необхідно готувати відповідні матеріали, визначати вибір видів та способів діяльності, підходи до розв'язання проблем, що робить продуктивним сам процес навчання, створює ситуацію, коли учень відчуває свою інтелектуальну можливість і успішність.  У перспективному баченні інтерактивного навчання важливим є не те, як багато діти знають, а як багато вони дізналися і що робитимуть зі своїми знаннями. Дещо змінивши слова великого китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

 Те, що я чую, бачу й обговорю -  я    

                                              починаю розуміти.

А коли я чую, бачу, обговорюю й роблю -

                                                  я набуваю знань і навичок.

Коли ж я передаю знання іншим — я стаю

майстром.

      Філологічний профіль навчання передбачає розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури. Навчати дітей потрібно так, щоб зберегти в кожному творче начало і розвинути його. Це значною мірою залежить від учителя. По-перше, він сам повинен бути творчим, мати власну думку, постійно підвищувати свою ерудицію, по-друге, осмислювати літературу з позицій загальнолюдського, вічного нетлінного.

     Щоб викликати зацікавлення дітей до предмету на своїх уроках поєдную розповідь, бесіду, лекцію з дискусією, самостійною роботою, ніколи не подаю дітям готові істини, а спонукаю їх мислити, самостійно розв’язувати проблеми, висловлювати власну думку. Створюю ситуації успіху задля зростання учнівської самооцінки, прагну, щоб діти відчули себе в ролі дослідників, яким під силу розв’язати поставлене завдання.

      «Круглі столи», ігрові дебати, мозкові штурми, прес-конференції, уроки захисту знань та уроки-дослідження допомагають створити ситуації невимушеного спілкування, умови для міжособистісного діалогу.

      Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах навчання . з усіх видів творчих робіт учнів виділяю твори-есе. Цей різновид творів трактує літературні, філософські та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Тому дітям пропоную такі теми письмових робіт: «Усмішка бабиного літа», «Криниця мого дитинства», «Танок осінніх днів». Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світогляду дітей.

     Особливий інтерес в учнів викликають уроки ерудиції. На них діти демонструють свій інтелект, свій розвиток. Тематика таких уроків може бути різна. Наприклад, «Фразеологізми». Діти наводять численні приклади фразеологізмів, аналізують їх структуру, походження, складають свій словничок фразеологізмів, який будуть використовувати у творчих роботах чи просто у життєвих ситуаціях.

     Особливий вплив на формування духовного світу дитини має екранізація літературного твору. Вивчивши літературний твір, за  яким здійснена екранізація, при першій нагоді переглядаємо твір. Діти на власні очі бачать, що літературний  твір, потрапляючи на екран, знаходить немовби друге життя. Учні переконуються, що екранізація є новим прочитанням літературного твору, новим його трактуванням. Вони порівнюють свої уявлення про образи з тими, які пропонує режисер, сперечаються чи погоджуються з авторами екранізації, розмірковують, формують в собі естетичні смаки. Одним із видів творчих робіт у цьому випадку є складання сценарію для екранізації літературного твору. Це спонукає учнів до активної розумової діяльності, сприяє розвитку творчих здібностей.

     Щоб внести проблемність у процес пізнання нового матеріалу під час вивчення української мови та літератури, використовую пошуково-дослідницькі завдання випереджувального характеру. Така робота дає змогу підвищити пізнавальну активність школярів, їхній інтерес до процесу навчання,самостійність. Під час виконання таких завдань діти вчаться бути уважними, виділяти головне, зіставляти, порівнювати, робити власні висновки, добирати потрібні вислови.

    Своїм завданням вважаю необхідним допомогти учням знайти особистісний сенс твору, пам’ятаючи, що у кожного читача є власне право і власна можливість осмислити чи переосмислити сказане автором, тому особливе місце на моїх уроках посідають інтерактивні форми роботи з учнями, зокрема «точка зору», «я так думаю», що спонукають до створення власних думок.

     Я переконана, що домашні завдання теж повинні спонукати учнів до роздумів, до самостійної роботи з текстом та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому пропоную учням підібрати питання для інтерв’ю з письменником, підготувати завдання до літературної вікторини, літературного диктанту тощо.

     Крім того, у моїй методичній скарбниці є і такі інтерактивні прийоми, як «інтелектуальна розминка», «мозковий штурм», «мікрофон», «гронування», «творчий диктант», «сенкан», «павутинка дискусії», «спільне опитування » та інші.

     Я глибоко переконана: сучасний вчитель-словесник не може стояти на місці, адже сьогодні, як ніколи раніше, дітей потрібно вчити бути читачами. Вчитель має допомогти дітям опанувати зміст художніх творів, осягнути їх естетичну вартість, сприяти самостійному виробленню ними висновків, важливих для формування особистості. Головне -  не залишати дитину байдужою, будити її думки, почуття, намагатися створювати такі умови, коли кожен захоче висловитись, а ще краще – коли блищатимуть очі, червонітимуть щоки від захоплення чи то думками і вчинками героїв, чи то власними.

     Пріоритетним завданням освіти України у новому тисячолітті є така організація процесу набуття знань, яка б сприяла розвитку особистості учня, становленню його творчого потенціалу. Тому велику роль у цьому відіграє українська мова та література, покликана не тільки давати знання, але й різнобічно виховувати і розвивати особистість.

 м